Розглядаючи сонячний спектр, можна
розрізнити в ньому сім виразних кольорів (червоний, оранжевий, жовтий, зелений,
блакитний, синій і фіолетовий), які не мають меж і плавно переходять один у
другий. Довжина хвиль променів, що дають видиму частину спектра, є приблизно у
межах 370-780 нм. Крім видимих променів, що випромінюються джерелами світла, є
промені невидимі. Це ультрафіолетові промені, довжина хвилі яких менша ніж 370
нм, і інфрачервоні теплові промені з довжиною хвилі більше ніж 780 нм. Так само
кожний кольоровий промінь характеризується відповідною довжиною хвилі .
Отже, можна умовно розглядати білий
промінь світла як суміш кольорових променів з різною довжиною хвилі. Тому,
проходячи крізь призму, вони заломлюються під різними кутами і виходять з неї у
вигляді різнокольорового пучка. Якщо на шляху пучка різнокольорових променів
поставити двоопуклу лінзу і таким чином зібрати їх в один промінь, то він знову
стане білим.
Якщо хоча б один з кольорів спектра буде
відсутнім, то назад складене світло не буде білим і матиме відтінок, який за
своїм кольором визначатиметься тою складовою, яка відсутня.
Поряд з дисперсією коефіцієнта
заломлення спостерігається дисперсія коефіцієнтів поглинання, пропускання та відбивання
світла. Цим пояснюються різноманітні ефекти при освітленні тіл.
Наприклад, якщо є якесь прозоре для
світла тіло, у якого для червоного світла коефіцієнт пропускання великий, а
коефіцієнт відбивання малий, для зеленого ж світла навпаки: коефіцієнт
пропускання малий, а коефіцієнт відбивання великий, тоді в світлі тіло
здаватиметься червоним, а в відбитому світлі - зеленим. Такими властивостями
володіє, наприклад, хлорофіл- зелена речовина, що міститься в листі і обумовлює
зелений колір. Розчин хлорофілу в спирту при розгляді на просвіт виявляється
червоним. У відбитому світлі цей же розчин виглядає зеленим.
Якщо у якогось тіла коефіцієнт
поглинання великий, а коефіцієнти пропускання і відбивання малі, то таке тіло
здаватиметься чорним і непрозорим (наприклад, сажа). Дуже біле, непрозоре тіло
(наприклад, окис магнію) має коефіцієнт відбивання близький до одиниці для всіх
довжин хвиль, і дуже малі коефіцієнти пропускання і поглинання. Цілком прозоре
для світла тіло (скло) має малі коефіцієнти відображення і поглинання і
близький до одиниці для всіх довжин хвиль коефіцієнт пропускання. У
пофарбованого скла для деяких довжин хвиль коефіцієнти пропускання і відбивання
практично рівні нулю і, відповідно, значення коефіцієнта поглинання для цих же довжин
хвиль близько до одиниці.
Поляризоване світло часто виникає в
таких природних явищах, як відбивання світла від поверхні води під певними
кутами, відбивання або проходження світла через прозорі діелектрики, наприклад
скляні пластинки або пакети скляних пластинок (стопа).
Терміном поляризація електромагнітної
хвилі або поляризація світла описується просторова орієнтація електричної
складової електромагнітної хвилі - вектора напруженості електричного поля.
Поляризоване світло знаходить широке
застосування в наукових дослідженнях і в техніці. У багатьох випадках
доводиться плавно регулювати освітлення того або іншого об’єкта. Поставивши
перед джерелом світла поляризатор і аналізатор, можна, поволі повертаючи
аналізатор, плавно змінювати освітлення об’єкта від максимального до повної
темноти.
Поляризаційні фільтри застосовують для
гасіння дзеркально відбитих відблисків, наприклад при фотографуванні картин,
скляних і фарфорових виробів, поверхні води. Якщо помістити поляроїд між джерелом
світла і відбивальною поверхнею, то відблиски можна зовсім погасити. Також
цікавим ефектом поляризаційного фільтра є посилення контрасту і насиченості
кольорів на фотографії, зроблених при яскравому сонці.
Комментариев нет:
Отправить комментарий